Коротка історія становлення

Баштанка – найбільший колишній районний центр Миколаївської області, в якому проживає 13 231 житель. Місто було засноване під назвою Полтавка близько 1806 року поселенцями Полтавської та Чернігівської губерній. 16 вересня 1919 року у Полтавці в результаті прагнення волелюбного українського народу до самоврядування була створена Баштанська республіка, історія якої відома далеко за межами Миколаївської області.
Розташоване місто за 11 км від залізничної станції Явкине та за 66 км на північний схід від Миколаєва. Площа міста – 892 га, площа сільгоспугідь -15597,7 га., загальна площа зелених насаджень – 37 га. Місто перетинає автострада Одеса – Дніпропетровськ.
З 1963 року Баштанка – селище міського типу, а з березня 1987 – місто районного підпорядкування.
Село Явкине – населене з державних селян-білорусів з 1812 р. з Могильовської губернії і називалось селом Лібрантово. На території адміністративного центру Явкинської сільської ради проживає 1163 чол.

 
Село Христофорівка – засноване запорізькими козаками похилого віку братами Христофоровими, розташоване вздовж лівого берега річки Інгул.
Причорноморські степи завжди були ареною бойових дій для різних племен і народів. Про це свідчать поховання епохи бронзи (ІІІ-І тис,до н.е.). та скіфські могильники (V – II СТ..ДО н.е.), які були розкопані на околиці села. Всього земель в межах Христофорівської сільської ради – 5668.87 га.
Сучасне село Христофорівка живе повноцінним життям. Велика історично-культурна спадщина села дає можливість для відкриття туристичного маршруту. Першими ластівками туризму є екскурсії до музею та Аркасівського лісу. Козацький зимівник Бугогардівської паланки, «Потьомкінська дорога» та підземні тунелі, легенди лісу та міфи річки Інгул – це незвідані таємниці Христофорівської землі.
Село Піски виникло на початку XVIII століття із втікачів з Північних областей України, які розселилися на піщаному березі річки Інгул, грунти цієї місцевості піски і супіски, від чого названо село Піски.
14 серпня 1941 року село Піски і Костянтинівка були окуповані гітлерівськими загарбниками. Після вигнання і розгрому фашистів 14 березня 1944 р. почалася відбудова вкрай зруйнованого народного господарства і його подальший розвиток. Основним напрямом розвитку господарства були рільництво і тваринництво.
Село Костянтинівка – розкинулося на лівому березі ріки Інгул, напроти впадання в неї р.Громоклея. Перше поселення тут виникло в період посилення кріпосного права, на початку XVIII століття, коли населення північних областей України масово тікало від жорстокої експлуатації поміщиків і заселяло південні спепові простори.
В кінці XVIII століття територія східно-слов’янських земель була звільнена від польських та турецьких загарбників (1787-1791 р.р.), цариця Катерина ІІ подарувала велику частину південних земель графу Браніцькому, який примусово заселяв кріпаками з Київської та Полтавської губерній, свої землі. В цей період були збудовані мости через річку Інгул.
Пізніш граф Браніцький продав всі землі поміщику М.М.Аркасу, який розділив землі між синами в с.Піски і с.Костянтинівка.
Село Новосергіївка – спочатку назвали Сергіївкою, бо навколишня земля належала поміщику Сергію Прибулі. Восени 1941 року Новосергіївка була захоплена фашистами, які встановили окупаційний режим на території села. З нетерпінням чекали визволення жителі села. І воно прийшло в березні 1944 року.
Село Новопавлівка – було засноване в ХІХ столітті з Олександрійського повіту села Петрова. Поселення стало називатися Новопавлівкою в 1814 році. Свою назву одержало від подібних назв сіл: Павлівка, Петропавлівка, які виникали в цей час на „казенних” ділянках землі. Назви вулиць давались по категорії людей, по їх минулому, по роду занять: Одеська, Козинка, Штундівка, Чабанка, Прищепівка.
Село Новоіванівка – засноване в 1884 році. Землі села належали поміщику Оверіну, який в подальшому запродав їх державі, яка і наділила селянам по 3 десятини землі на чоловіка. До 1917 року в селі налічувалось 200 господарств. Найбільш заможні жителі с.Новоіванівка, які мали багато землі, виділились із общини і оселились на хуторах. Так утворилися села Київське, Василівка, Старосолдатське. Люди в ці села заселялися в основному з Полтавщини, що приїжджали сюди на заробітки.
Село Плющівка – (в минулому «Єфінгар») засноване в 1803 році на родючих та багатих, напівпустуючих в той час, землях. Площа населеного пункту – 106 га; кількість населення 740 осіб. Це була єврейська землеробна колонія, розташована на лівому березі середньої течії річки Інгул. Пізніше, в 1863-1864 роках, населення колонії, крім сільського господарства, займалось чоботарським ремеслом, працювала навіть майстерня золотих і срібних виробів. Про поселенців колонії Єфінгар відомості мало чисельні, тому що корінних жителів німецько-фашистські загарбники знищили в 1941році. Із загальної кількості розстріляних жителів ( всього 523) – 377 були діти.
Після закінчення війни 1941-1945 років в Плющівку прибули переселенці із Тернопільської області На околиці с.Плющівка під час розкопок було знайдено залишки поселення епохи пізньої бронзи ( кінець ІІ тисячоліття до н.е.).
Село Новогеоргіївка ( в минулому «Злодійка») засноване в 1804 році.
В 1976 році учасники Інгульської археологічної експедиції проводили розкопки на околиці с.Новогеоргіївка, розкопано кургани з похованнями епохи бронзи (ІІІ – ІІ тис. до н.е.), скіфського періоду ( У- ІІІ ст. до н.е.), та кочівників ( ХІ – ХІІІ ст.).
В кургані Осипова Могила (в районі с.Новогеоргіївка) було виявлено парне
скіфське поховання.
Село Шляхове – (раніше – Червона Зірка, перейменовано в 2016 році), засноване в 1867 (за іншими джерелами в 1872 році). Засновники – вихідці із Березанської німецької колонії Карлсруе.
Основна історико-архітектурна пам’ятка – католицько-лютеранська Кірха (1880-1890 років побудови).
Село Одрадне – засноване в 1782 на землях поміщика Королька. Площа населеного пункту – 13 га; кількість населення 5 осіб. Село розташоване на відстані 12 км від районного центру м. Баштанка.
Біля села Одрадне проведено археологічні розкопки поховань епохи бронзи (ІІІ – ІІ тис. до н.е.), скіфських часів ( У- ІІІ ст. до н.е.), кочівників ( ХІ – ХІІІ ст.).
Село Добре – засноване у 1807 році як колонія вихідцями із Західної Польщі і Курляндії. Переселенці (як, до речі, і всі іноземні поселенці) одержали майже безкоштовно землю і були звільнені від сплати податків. Свою назву село дістало від назви балки та річечки Добренської. В 1920 році населення села становило 3366 чоловік, було 560 селянських господарств.
На територоії с.Добре знаходиться могила мирних жителів єврейської національності жертв нациських переселень Другої світової війни. В ній поховано 638 громадян єврейської національності.
Село Новоєгорівка – було засноване в 1876 році.
В минулому село мало назву Актове. Раніше тут були пустирі. Тоді з Актови, яка знаходилась на території Молдовії, приїжджали переселенці і захоплювали землі